Василий Курасов. Встречи с пионерами.
В районной газете «Комуна степу» была помещена обширная и хорошая корреспонденция, рассказывающая об этом неординарном событии.
«З госпіталю повернувся Герой Радянського Союзу Василь Михайлович Курасов. Звістка про приїзд знатного земляка швидко облетіла місто. Першими довідалися про приїзд героя учні середньої школи №1.
Піонери запросили тов. Курасова в школу.
.. .Просторий клуб школи переповнений гомінкою дітворою. Співи, веселі розмови. З 2200 учнів вітати Героя визначено кращих відмінників. З нетерпінням чекають дорогого гостя. Тиша. І коли Василь Михайлович переступив поріг, зал ніби здригнув. «Палкий учнівський привіт Герою Радянського Союзу!» — вигукнули одноразово учні.
— Дорогий Василю Михайловичу, — звертається до славного воїна учениця 5-го класу білява дівчинка Ніна Шашкевич. — Дозвольте вітати Вас від імені колективу вчителів та учнів нашої школи. Ми горді, що перше виховання Ви одержали в нас, мужньо боролися з німецькими загарбниками, не шкодуючи свого життя, і за це одержали високе звання Героя Радянського Союзу.
Вітаючи Героя, першокласник Толя Мартиненко сказав:
— Спасибі вам, славні воїни, за те, що добре воювали і врятували нас від німецьких звірів, дали змогу нам знову вільно вчитися.
Подякувавши за теплу зустріч, тов. Курасов розповів про свій бойовий шлях.
— 1944 рік. Червона Армія на всіх фронтах успішно гнала ворога до його лігва. Оскаженілий звір — німецький фашизм, намагаючись відтягнути свою загибель, чіплявся за всякі рубежі.
Розкажу про бій за річку Неман. За цією річкою починалася фашистська земля.
Мене викликає командир з’єднання. «Вашій штурмуючій групі треба перебратися через річку, встановити зв’язок з нашими частинами, навести переправу і зайняти плацдарм», — дав такий наказ. Я повторив. Приступили до виконання.
Озброївшись автоматами, гранатами, набравши патронів, взявши необхідний матеріал: троси, кілки, телефонний апарат, провід, наша команда непомітно переправилася через річку. Ворог помітив і відкрив вогонь.
Я дав наказ зайняти оборону, а тим часом, зробивши все необхідне для переправи, запитав штаб з’єднання, що робити.
«Міцно тримайтеся, чекайте підкріплення». Так минуло 24 години. Це були години боротьби хоробрих проти навали смерті. З 6 чоловік залишилось троє. Але ми не відступили — плацдарм утримали. На другу ніч прийшло підкріплення, і плацдарм розширили на 15 кілометрів. Ми були представлені до нагород.
Прощаючись з Героєм, учні запевнили Василя Михайловича, що будуть добре вчитися, не матимуть незадовільних оцінок».
Николай Шумак. Мужество Василия Курасова.
