Павловке 150 лет
Як і більшість населених пунктів району, село було засноване після
Кримської війни у 1860 році вихідцями з Чернігівської, Орловської, Курської та Харківської губерній. У той час воно разом з поселенням на місці теперішньої Петрівки називалося Мустопой. Поділ на два села, на землях яких жили казенні селяни, що наймитували у поміщиків і куркулів, відбувся 1898 року.
Після 1917-го розпочалася класова боротьба за встановлення радянської
влади, під керівництвом місцевих комуністів здійснювався ленінський план
кооперації сільського господарства. У селі було організовано товариство зі спільного обробітку землі. Згодом жителі переконалися у перевазі колективної праці: весною 1930 року ними було створено 8 колгоспів, які трьома роками пізніше об’єдналися в один. У цей час в селі лютував голод. А в 1934 році колгосп знову розділився на 3 господарства: «Зоря», «Шістнадцятиріччя» і «Друга п’ятирічка». З’явилися перші комбайни, машини.
Павлівці ударно працювали на колгоспних ланах, вирощуючи великі врожаї зернових і бавовни…
Та 1941 року мирне життя і працю трудящих було перервано — почалася Велика Вітчизняна війна. Близько 200 сільчан стали на захист Батьківщини, 138 з них не повернулися з фронту. У перші дні війни в селі був створений винищувальний загін, на чолі якого став комуніст – директор школи Деркач Іван Панасович, він останнім виїхав із села і загинув в бою.
Членами загону були: Затула Гнат Якович, Зібер Олександр Петрович, Герасименко Омелян Михайлович та інші.
За героїзм та мужність у роки війни 38 фронтовиків нагороджені орденами і медалями СРСР.
30 жовтня 1943 року село було звільнено від фашистських загарбників. Почалися мирні трудові будні.
…У 1956 році Павлівку було електрифіковано, спочатку електроенергія подавалася від збудованої колгоспом електростанції, а з другого півріччя вже від Каховської ГЕС.
У післявоєнні роки село наново перебудувалося: виросло 13 тваринницьких приміщень, при кожній фермі зведено кімнати для відпочинку працівників,
було збудовано майстерню, автогараж, зерносховище, польові стани для
механізаторів, дві птахоферми.
У цей же період виросло 350 житлових будинків для колгоспників, новий
сільмаг, продмаг, магазин господарських товарів, чайна, заготпункт, майстерня, будинок культури на 450 місць, будинок для вчителів, медичний пункт з родильним відділенням, літній кінотеатр, дитячі ясла на 150 місць, нова школа на 6 класних кімнат. У восьмирічці, де навчалося 284 учні, добре обладнані навчальні кабінети, майстерня, проте через нестачу класних кімнат навчальний процес відбувався у 2 зміни.
Будинок культури, у якому демонструвалися кінофільми, працювали гуртки
художньої самодіяльності (хоровий, драматичний, танцювальний), лекторська
група, було визнано кращим у районі.
Добре знали у районі і павлівських трудівників полів, ферм, нагороджених
орденами і медалями СРСР: Бочарову Тамару Юхимівну, Пацюка Олексія Володимировича, Рябуху Івана Михайловича, Волосухіна Миколу Сергійовича,
Лятіна Миколу Андрійовича, Пацюк Лідію Володимирівну, Красноцвєтова
Валентина Олександровича.
Розширювалося житлове будівництво, щороку колгосп будував по 20-30 житлових будинків для колгоспників і переселенців. 4 водонапірні башти забезпечували водою приватні садиби і тваринницькі приміщення.
Із довідки голови Павлівської сільської ради депутатів трудящих Пацюк Л.В. від 4 вересня 1968 року:
«Ведеться будівництво дороги під асфальт, вже заасфальтовано 500 метрів
у центрі села. У селі 4 парки, всі дороги озеленені, у кожному дворі — фруктові садки. Висаджено близько 40 тисяч штук плодових і декоративних дерев.
Матеріальний рівень населення з кожним роком покращується, жителі
села у власному користуванні вже мають 3 автомашини «Москвич-408»,
«Побєду», більше 100 телевізорів, 90 газових плит, 215 радіоприймачів, 145 пральних машин, 35 мотоциклів, 375 велосипедів, добротні меблі.
У 1964 році при сільраді створена Кімната Щастя, де проводять урочисті
реєстрації шлюбів і новонароджених. Проводяться також урочисті проводи призовників до лав Радянської Армії.
Збудовано пам’ятник з меморіальною дошкою, на якій викарбовано імена всіх
воїнів села Павлівки, загиблих під час Громадянської та Великої Вітчизняної воєн, встановлено монумент і на братській могилі. У центрі села височить пам’ятник В.І.Леніну. Будується сільський стадіон.
За роки радянської влади з Павлівки вийшло 28 вчителів, 16 лікарів, 5 інженерів, 15 агрономів, 10 зоотехніків, 13 ветпрацівників».
Л.М.Онопрійчук, начальник архівного відділу райдержадміністрації
Інформація підготовлена за документами фонду № р -10/р -3303 «Павлівська сільська рада» (справа фонду) аркуші 5-8.
ПП 30-9-2010