Аналіз інтерв’ю генерала Наєва щодо оборони Чонгара та півдня України: що залишилося без відповіді?

Генерал Сергій Наєв у своєму інтерв’ю «Українській правді» від 10 лютого 2025 р. надав низку пояснень щодо слабкої оборони півдня України у 2022 році. Він розповів про правові обмеження, недостачу військ і недостатню підготовку оборонних рубежів через відсутність воєнного стану. Проте його відповідям бракує деталей щодо відповідальності керівництва, командних рішень та альтернативних варіантів оборони, які могли б змінити хід подій.

Що обійшов Наєв у своєму інтерв’ю?

1. Чому не було стратегічного плану оборони півдня?
   • Генштаб, за словами Наєва, розглядав можливість вторгнення з усіх напрямків ще з 2015 року. Однак, якщо загроза була очевидною, чому не було заздалегідь розроблено оборонні плани, подібні до тих, які діяли на Донбасі?
   • Чому південний напрямок не зміцнювали системно всі попередні роки, враховуючи загрозу з окупованого Криму?
   • Чи обговорювалися резервні сценарії, за якими можна було б ефективно стримувати ворога?
2. Що сталося з Чонгаром насправді?
   • Наєв уникає прямої відповіді на питання про розмінування Чонгара, стверджуючи, що питання не має сенсу. Але сам факт, що мости не були підірвані вчасно, став одним із ключових факторів швидкого просування окупантів.
   • Якщо військові мали наказ готуватися до підриву мостів, чому це не було зроблено своєчасно?
   • Чи є докази того, що мости були навмисно розміновані, а не просто не підірвані через хаос і відсутність команд?
   • Чи було втручання політичного керівництва у рішення щодо руйнування мостів?
3. Чому не запровадили воєнний стан заздалегідь?
   • Наєв каже, що запровадження особливого правового режиму на півдні дозволило б організувати повноцінну оборону. Проте рішення про воєнний стан було ухвалене лише 24 лютого — у день вторгнення.
   • Чи зверталися військові керівники до влади із вимогою ввести воєнний стан раніше?
   • Чи були пропозиції підготувати хоча б часткову мобілізацію ще восени 2021 року?
   • Чи йшли дискусії на цю тему між Генштабом та вищим керівництвом держави, і хто конкретно був проти такого рішення?
4. Які командні помилки були допущені в перші години війни?
   • Наєв каже, що солдати на Чонгарі мали наказ готуватися до підриву мостів, але чи було достатньо часу, щоб виконати це завдання?
   • Чи була проблема в логістиці? Чи були військові підрозділи забезпечені всім необхідним для оборони?
   • Чи відбулося ефективне командування в перші години після початку вторгнення, чи все відбувалося хаотично?
   • Яку роль відіграли непідготовленість частин територіальної оборони, які лише почали формуватися?
5. Чи було достатньо сил для відсічі?
   • Генерал згадує, що на півдні не було великих військових частин, оскільки їх перекинули на Донбас. Проте чому не було створено резервів?
   • Чому на цьому напрямку не було значної кількості артилерії, якщо російський наступ можна було передбачити?
   • Якщо сил було мало, чому в екстреному порядку не перекидалися підкріплення в перші години після вторгнення?
6. Яку роль відіграли інші державні структури?
   • Чи була співпраця між військовими та розвідкою?
   • Чи мала СБУ або ГУР МО інформацію про плани Росії атакувати саме через Чонгар і навіщо окупанти перекидали на Крим додаткові сили напередодні?
   • Чи працювали місцеві правоохоронці на випередження, чи ситуація була запущена ще до 24 лютого?

Які питання треба було задати Наєву, щоб отримати реальну картину?

📌 Чи були конкретні сигнали від розвідки про можливий удар через Чонгар? Якщо так, чому на це не відреагували заздалегідь?

📌 Чи існував наказ про мінування півдня (зокрема, Чонгару) ще до початку активної фази вторгнення? Якщо ні, то чому?

📌 Чи була реальна можливість підірвати мости в перші години війни? Чи могли це зробити хоча б дистанційно, якщо противник уже проривався?

📌 Чи намагалися військові керівники переконати вище політичне керівництво України в необхідності запровадити воєнний стан до 24 лютого? Якщо так, хто саме був проти?

📌 Як оцінюєте дії конкретних командирів на південному напрямку в перші години війни? Чи було належне управління військами?

📌 Що конкретно було зроблено з 2014 по 2022 рік для посилення оборони Кримського перешийка? Чи не було намагань свідомо послабити цей рубіж?

📌 Чому війська, які мали обороняти південь, були недостатньо укомплектовані та не мали достатньої підтримки артилерії чи авіації?

📌 Хто персонально відповідав за оборону Чонгара? Чи будуть притягнуті до відповідальності ті, хто не виконав своїх завдань?

Висновки

Генерал Наєв намагається пояснити ситуацію через призму правових обмежень та нестачі ресурсів, однак його відповіді не дають повного розуміння масштабів проблеми. У його словах є чітка логіка: не було юридичних підстав, не вистачало військ, рішення запізнилися. Проте це не знімає відповідальності з тих, хто ухвалював або не ухвалював ключові рішення.

Інтерв’ю залишає багато запитань: чи могли командири діяти активніше? Чому навіть відомі ризики не стали приводом для посиленої оборони? Чи була політична або військова недбалість?

Щоб отримати справжню картину, потрібне глибше розслідування, включно з аналізом документів, наказів і свідчень військових, які обороняли цей напрямок.