Окупована Херсонщина як розмінна монета: чому Росія готується здати південь України

З початку повномасштабного вторгнення Росія позиціонувала захоплення Херсонської області як важливе геополітичне досягнення. Пропаганда переконувала власне населення у «навіки з росією», псевдореферендуми стали юридичною фікцією анексії, а кремлівські чиновники з пафосом записали Херсонщину до складу РФ на рівні з Краснодарським краєм. Але дійсність виявилася зовсім іншою — і вона яскраво свідчить, що для Москви Херсонщина — лише розмінна монета, яка в потрібний момент може бути спокійно віддана в обмін на вигідні умови.

Правобережна капітуляція — перша ознака

У листопаді 2022 року російські війська, попри гучні заяви про «навічність», без бою вийшли з правобережної частини Херсонської області. Цей крок був приголомшливим, враховуючи те, що на плацдармі знаходилося 40–60 тисяч угруповання російських військ, зокрема найелітніших підрозділів ВДВ. Ці війська могли становити реальну загрозу Миколаєву та навіть Одесі.

Однак, попри військову перевагу, Росія здала територію, яку ще вчора записала у власну конституцію. Чому? Тому що логістика була зламана ударами ЗСУ, а утримання плацдарму ставало все більш коштовним. Тож Кремль використав правобережжя як першу розмінну монету — демонструючи готовність відступати, коли це вигідно.

До речі — останній ультиматум Трампа та остання надія: візит Віткофа в Москву

Істинне ставлення Москви до Херсонщини

Хоч пропаганда запевняє в «відбудові» окупованої частини Херсонської області, реальність дуже далека від цієї картинки. Насправді:

• російські компанії та регіони, які нібито “допомагають” Херсонщині, отримують державні контракти на мільярди рублів, які тут же і освоюють — але кошти повертаються в бюджети тих же російських регіонів;
• дороги ремонтують не для мешканців, а для потреб військової логістики;
• будівництво шкіл, лікарень чи житла носить показовий, а не масовий характер;
• реальна інфраструктурна відбудова практично відсутня.

Таким чином, з боку РФ відбувається імітація інвестицій, а не реальна інтеграція. Це ще раз підкреслює: окупована Херсонщина розглядається Кремлем як тимчасовий актив, що може бути використаний у майбутньому торзі.

Гра на випередження: готується новий обмін?

Чим далі затягується війна, тим очевидніше стає, що Росія шукає «виходи з гри», які не будуть виглядати як повна поразка. Один зі сценаріїв, який активно обговорюється в експертному середовищі, — обмін територіями. Наприклад:

• Москва “віддає” окуповану частину Херсонської області,
• в обмін на збереження контролю над частиною Донбасу, наприклад Донецькою областю.

Умовою такого торгу можуть стати гарантії припинення вогню, зняття частини санкцій або навіть неформальна легітимізація вже втрачених територій.

Звучить цинічно, але саме так працює російська дипломатія — через торг, шантаж і імітацію миру.

Чому Херсонщина — ідеальний «жертвенний регіон»

З геостратегічної точки зору, Херсонська область дійсно має цінність — це доступ до Дніпра, контроль над зрошувальними системами для Криму, транспортні артерії, сільськогосподарський потенціал. Але з військової та політичної точки зору — її утримання:

• логістично вразливе (з обох боків річки),
• потребує значних ресурсів,
• легко блокується ударами ЗСУ.

Крім того, населення Херсонщини не прийняло «русский мир». Рух опору триває, партизанські дії послаблюють контроль, а вивезення українських дітей, переслідування вчителів та репресії тільки поглиблюють ворожість до окупантів.

Це робить Херсонщину не цінною здобиччю, а постійною проблемою, від якої Кремль може прагнути позбутись за першої нагоди.

Окупована частина Херсонської області — це не «навіки з Росією», а козир у рукаві Кремля. Територія, яку можна з легкістю “подарувати” на переговорах — як це вже було з правобережжям. У Кремлі чітко розуміють, що відступ з Херсонщини можна подати як “жест доброї волі” чи “гуманітарний крок”, який допоможе вирвати поступки від Заходу.

Насправді ж — це цинічна гра, в якій українські території розглядаються лише як фішки. Але навіть якщо Росія спробує торгуватись — українська позиція залишається незмінною: вся Херсонщина — це Україна. І за неї не торгуються. Її звільняють.