Причини провалу українського контрнаступу 2023 року

У червні 2023 року Збройні сили України розпочали довгоочікуваний контрнаступ проти російських окупаційних військ. Проте за п’ять місяців операції не було досягнуто головних стратегічних цілей — звільнення півдня України та виходу до Азовського узбережжя. Українські сили змогли звільнити лише близько 370 км² території. Цей наступ, за оцінками аналітиків та самих українських командирів, виявився надзвичайно складним і в підсумку — обмеженим за результатами.

Високі очікування та попередня стратегія

Після успіхів під Харковом і Херсоном восени 2022 року, українське військово-політичне керівництво планувало новий наступ, покладаючи сподівання на допомогу Заходу. Стратегічною метою визначили прорив через Запорізьку область до Мелітополя, щоби перерізати російський сухопутний коридор до Криму. Проте російські війська мали достатньо часу на підготовку: вони створили глибоко ешелоновану оборону з мінними полями, траншеями, бетонними бар’єрами та системами артилерійської підтримки.

Паралельно, Україна відновлювала наступальний потенціал через масштабну допомогу союзників — передусім бронетехнікою, артилерією та підготовкою нових бригад. Однак поставки затягувалися, а наступ було відкладено до червня 2023 року.

Чому наступали на кількох напрямках

Українське командування ухвалило рішення про багатонапрямковий наступ: на півдні (Оріхівський і Великоновосілківський напрямки) та на сході (Бахмут). Це було зроблено для того, щоб змусити Росію розпорошити резерви. Генерал Залужний вважав, що така стратегія дасть змогу зламати оборону через виснаження ворога.

Натомість західні радники наполягали на одному потужному концентрованому прориві в Запорізькій області. Їхні рекомендації ґрунтувалися на класичній моделі наступальної операції, де удар має здійснюватися в одній критичній точці. Але українська сторона остерігалася залишити інші напрямки без належного прикриття. Як результат — сили були розосереджені, і жоден з напрямків не отримав вирішальної переваги.

Вибір найбільш укріпленого напряму

Найголовніший удар був спрямований через Оріхів у бік Токмака та Мелітополя. Це логічно з погляду стратегії, але водночас і найважче завдання — росіяни заздалегідь знали про цю ймовірну загрозу й облаштували оборону найкращим чином. Три лінії оборони, глибокі мінні поля, густе використання артилерії та авіації зробили прорив украй складним. Обхідні варіанти (наприклад, форсування Дніпра) не розглядалися як реалістичні через брак ресурсів.

Проблеми логістики та технічного забезпечення

Однією з причин провалу було недостатнє матеріальне забезпечення. Україна не мала переваги в повітрі, не вистачало інженерної техніки для розмінування, систем ближньої ППО, сучасної авіації. Ворожі гелікоптери (Ка-52) нищили колони з великої відстані. Також проблемою стала недосвідченість особового складу нових бригад. Частина підготовлених на Заході військових уперше потрапила в бойові умови.

Комунікація між військовими та політичними структурами

Військове керівництво, зокрема Валерій Залужний, ухвалювало ключові рішення щодо планування операції. Президент Зеленський, як верховний головнокомандувач, мав стратегічну роль і погоджував загальну логіку дій. Проте в певні моменти виникали публічні розбіжності в оцінках. У листопаді 2023 року Залужний заявив про патову ситуацію, тоді як Зеленський закликав зберігати віру в перемогу. Це засвідчило певну напругу між політичною та військовою верхівкою, що згодом вилилося в зміну командування у лютому 2024 року.

Висновки

Контрнаступ ЗСУ влітку–осені 2023 року не досягнув стратегічних цілей. Причини поразки включають неправильну оцінку сил, надмірну публічність підготовки, переоцінку західної техніки, недосвідченість частин, відсутність повітряного прикриття та переваги в ППО. Також контрнаступ виявив слабкості у взаємодії між політичним керівництвом, Генштабом і союзниками.

Попри це, операція принесла цінний досвід, виснажила сили противника і продемонструвала необхідність технологічного переоснащення української армії. На базі цього досвіду будуть вибудовуватися майбутні операції.

Примітки

1. Royal United Services Institute (RUSI), «Preliminary Lessons from Ukraine’s Summer Offensive», грудень 2023.
2. The Washington Post, «Ukrainian counteroffensive falters as Russian defenses hold», серпень 2023.
3. Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), «Russia’s Defensive Lines in Ukraine: Largest Since WWII», листопад 2023.
4. Інтерв’ю генерала Валерія Залужного журналу The Economist, листопад 2023.
5. ISW (Institute for the Study of War), зведення липень–жовтень 2023.
6. Звіт Міноборони Великої Британії, Military Intelligence Update, серпень–вересень 2023.
7. Інформація Генерального штабу ЗСУ, щоденні зведення, літо 2023.
8. The Guardian, «Ukraine’s counteroffensive: what went wrong?», жовтень 2023.
9. The New York Times, «Inside Ukraine’s Slow Counteroffensive», вересень 2023.
10. CNN, «Zelensky replaces General Zaluzhnyi», лютий 2024.