Як українська юстиція карає зраду: випадок переводу прикордонника на бік окупантів
За останній час українські суди неодноразово розглядали справи про колаборацію військовослужбовців, які під час російсько-української війни добровільно перейшли на бік окупантів. Ці справи відкривають не лише проблему зради державі, а й свідчать про низку системних недоліків у підборі та перевірці кадрів, зокрема в прикордонних службах.
Випадок Олександра Годеса
Один із резонансних прикладів – справа 26-річного Олександра Годеса, який, будучи інспектором прикордонної служби за контрактом та носієм звання молодшого сержанта, свідомо вибрав шлях зради. За даними матеріалів справи, викладених у вироку Херсонського міського суду, ще на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Годес не виконав наказ і добровільно перейшов на бік агресора.
В період з 17 травня до 25 серпня 2022 року, точна дата якого залишається невстановленою, він використав свої знання та навички, набуті під час служби в українських збройних силах, і влаштувався на посаду чергового офіцера в незаконно створеному окупаційним режимом правоохоронному органі – так званому «Генічеському районному відділі поліції». Під окупацією Годес з’явився у формі з російськими шевронами, а свідки стверджують, що саме він активно залучав своїх знайомих до лав окупаційної поліції, обіцяючи «гідну зарплату».
Наслідком його дій стали не лише кримінальні переслідування, але й серйозні вироки. 24 липня 2023 року Державне бюро розслідувань оголосило його в міжнародний розшук. Суд визнав його винним за статтями про колабораційну діяльність та дезертирство, призначивши 15 років позбавлення волі, конфіскацію майна та позбавлення військового звання.
Справу ускладнює і те, що зрадницький крок Годеса супроводжувався співучастю його родичів: його батько, Едуард Годес – колишній директор місцевої дитячо-юнацької спортивної школи та депутат від «ОПЗЖ», а нині активний організатор пропагандистських заходів окупантів, і дядько, Віктор Годес, який незаконно зареєстрував свій спортивний клуб у російських реєстрах.
Системні проблеми у відборі кадрів
Окрім безпосередньої кримінальної відповідальності, цей випадок викликає запитання щодо роботи кадрових служб у прикордонних та інших військових підрозділах. Деякі експерти вважають, що подібні зради могли статися через недбалість при перевірці кандидатів на службу. Перед прийняттям на службу особам часто не приділяють достатньої уваги питанням лояльності та моральних якостей, що дозволяє неблагонадійним кандидатам потрапляти до лав армії.
Низький рівень перевірки потенційних співробітників спричиняє не лише внутрішні проблеми, але й створює загрозу безпеці держави в умовах ведення війни. Проблема підбору кадрів та їх належного моніторингу стає однією з головних ліній, яку необхідно удосконалювати для зміцнення обороноздатності країни.
Юридична відповідальність та роль судової системи
Українська юстиція демонструє рішучість у боротьбі з колабораціонізмом. Кожен випадок, коли військовослужбовець свідомо обирає шлях зради, розглядається з усією суворістю. Судові рішення, як у випадку з Олександром Годесом, слугують важливим сигналом як для військовослужбовців, так і для широкого суспільства: зрада державі не залишиться безкарною.
При цьому важливо розуміти, що покарання зрадників – це не лише питання окремих випадків, а й можливість проаналізувати та покращити систему відбору та підготовки кадрів, щоб уникнути подібних інцидентів у майбутньому.
Справи про переведення на бік ворога демонструють складність і багатогранність проблем, що виникають під час війни. Рішучість українських судів карати зраду має не лише символічне, а й практичне значення для підтримки дисципліни та патріотизму у збройних силах. Водночас, випадки колаборації висвітлюють необхідність перегляду процесів відбору кадрів, адже недбалий підхід може мати фатальні наслідки для обороноздатності країни. Усвідомлення системних недоліків і вжиття заходів щодо їх усунення допоможе зміцнити довіру до державних інститутів та забезпечити захист суверенітету України.
